карб
КАРБ, у, ч.
1. Виїмка, рівчик, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець.
Глибоко карбами грані [келиха] обводив [ювелір], Паростки й листя по стінках виводив (Щог., Поезії, 1958, 205);
На кождій палиці видно було більші або менші карби, один попри один (Фр., V, 1951, 311);
*Образно. Миттю стерлись на обличчі глибокі карби (Гур., Новели, 1951, 15);
// Знак, позначка, тавро.
Шкорпил збирав епіграфічний матеріал, який до нього був майже не досліджений, зокрема керамічні написи — карби на ручках та шийках амфор (Вітч., 11, 1968, 216);
— Повезли мене ще кудись, продали ще одному хазяїну, ще й поставили печаткою на руку вічний карб, щоб не тікала вдруге (Ю. Янов., І, 1954, 82).
2. Палиця, на якій зроблені позначки для рахунку, для лічби; бирка ( див. би́рка² 1).
Затя́ти карб див. затина́ти.
◊ Ста́вити (кла́сти і т. ін.) кому на карб що — звинувачувати кого-небудь у чомусь.
Все, що траплялося в місті, клалося нам на карб (Ю. Янов., II, 1958, 251);
Можна б і не ставити авторові на карб ті чи інші стилістичні невправності, коли знаходиш у його першій збірці свіжі думки, яскраві образи (Вітч., 9, 1963, 219).
3. перен. Слід, спогад минулого, пережитого.
Сам маючи чисте серце, де жодна дівчина чи жінка не залишила глибокого карбу, він і Марту вважав такою ж (Собко, Срібний корабель, 1961, 131).
Значення в інших словниках
- карб — Карб: — зарубка, рубчик [51] Словник з творів Івана Франка
- карб — карб іменник чоловічого роду зарубка, рубець; палиця, на якій зроблені позначки для рахунку; слід, спогад минулого Орфографічний словник української мови
- карб — Зарубка, рубець, мітка, г. нарізка; (на серці) слід, спогад <�про пережите>; У ФР. рахунок <н. класти на чийсь карб>; зб. карбіж. Словник синонімів Караванського
- карб — -у, ч. 1》 Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. || Знак, позначка, тавро. 2》 Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- карб — поста́вити на карб кому, що. Звинуватити кого-небудь у чомусь або вважати винним у чомусь. Дошукувався (Павло) своєї вини на роботі і не знаходив. Йому .. поставили на карб і масло, і округлення цифр, і закупівлю корів у колгоспників (Ю. Мушкетик). Фразеологічний словник української мови
- карб — II. БИ́РКА (паличка або дощечка, на якій у давнину робили нарізки, позначки для рахунку); КАРБ (палиця з такими позначками). ЗА́РУБКА (виїмка взагалі або спеціальна позначка на чому-небудь, зроблена сокирою чи іншим знаряддям), ЗАРУ́БИНА, НА́СІЧКА... Словник синонімів української мови
- карб — Карб, -бу м. 1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99. Словник української мови Грінченка