карб

II. БИ́РКА (паличка або дощечка, на якій у давнину робили нарізки, позначки для рахунку); КАРБ (палиця з такими позначками).

ЗА́РУБКА (виїмка взагалі або спеціальна позначка на чому-небудь, зроблена сокирою чи іншим знаряддям), ЗАРУ́БИНА, НА́СІЧКА, НА́ДСІ́ЧКА, КАРБ, РУБЕ́ЦЬ. — Зробимо зарубки на деревах... Камінців накидаємо... Щоб не сплутатись, не згубити слід (Ю. Мокрієв); Федір Смик необачно сіпнув тесаний брус саме тоді, коли Михайло Пригара вигрібав із зарубини дрібні тріски (І. Чендей); — Завтра, Ван Лін, ти підеш по слідах і на деревах рубай насічки (О. Довженко); Від першого карбу до сьомого — минуло чимало часу, і за кожен рубець на спині, за кожну кривду — росли і на паличці карби (Д. Бедзик).

ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. (у словнику — для повнішої характеристики слова). Податковий інспектор щомісяця брав хабар, ставив якусь позначку у своїй записній книжці (Н. Рибак); Вивчаючи історію Стародавнього Риму, учні на кожному уроці робили позначення на контурній карті Європи (з журналу); Витягши пістолет, підняв (Мюльнер) прицільну рамку на відмітку "300" (І. Багмут); — З чого ж починати? — вдарив Денис по молодому дубкові сокирою так, що аж листя на ньому затремтіло. — Мітку шукай (Григорій Тютюнник); Відзначок нігтем там чимало Було на книжних берегах (переклад М. Рильського); На кождій палиці видно було більші або менші карби, один попри один (І. Франко); — Та тут ось ізсередини на лантусі помітка якась накарлякана. Бублик якийсь, начебто як "О"... (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карб — Карб: — зарубка, рубчик [51] Словник з творів Івана Франка
  2. карб — карб іменник чоловічого роду зарубка, рубець; палиця, на якій зроблені позначки для рахунку; слід, спогад минулого Орфографічний словник української мови
  3. карб — Зарубка, рубець, мітка, г. нарізка; (на серці) слід, спогад <�про пережите>; У ФР. рахунок <н. класти на чийсь карб>; зб. карбіж. Словник синонімів Караванського
  4. карб — -у, ч. 1》 Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. || Знак, позначка, тавро. 2》 Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. карб — поста́вити на карб кому, що. Звинуватити кого-небудь у чомусь або вважати винним у чомусь. Дошукувався (Павло) своєї вини на роботі і не знаходив. Йому .. поставили на карб і масло, і округлення цифр, і закупівлю корів у колгоспників (Ю. Мушкетик). Фразеологічний словник української мови
  6. карб — КАРБ, у, ч. 1. Виїмка, рівчик, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. Глибоко карбами грані [келиха] обводив [ювелір], Паростки й листя по стінках виводив (Щог. Словник української мови в 11 томах
  7. карб — Карб, -бу м. 1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99. Словник української мови Грінченка