карб
-у, ч.
1》 Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець.
|| Знак, позначка, тавро.
2》 Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)).
Ставити кому на карб що — звинувачувати кого-небудь у чомусь.
3》 перен. Слід, спогад минулого, пережитого.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карб — Карб: — зарубка, рубчик [51] Словник з творів Івана Франка
- карб — карб іменник чоловічого роду зарубка, рубець; палиця, на якій зроблені позначки для рахунку; слід, спогад минулого Орфографічний словник української мови
- карб — Зарубка, рубець, мітка, г. нарізка; (на серці) слід, спогад <�про пережите>; У ФР. рахунок <н. класти на чийсь карб>; зб. карбіж. Словник синонімів Караванського
- карб — поста́вити на карб кому, що. Звинуватити кого-небудь у чомусь або вважати винним у чомусь. Дошукувався (Павло) своєї вини на роботі і не знаходив. Йому .. поставили на карб і масло, і округлення цифр, і закупівлю корів у колгоспників (Ю. Мушкетик). Фразеологічний словник української мови
- карб — II. БИ́РКА (паличка або дощечка, на якій у давнину робили нарізки, позначки для рахунку); КАРБ (палиця з такими позначками). ЗА́РУБКА (виїмка взагалі або спеціальна позначка на чому-небудь, зроблена сокирою чи іншим знаряддям), ЗАРУ́БИНА, НА́СІЧКА... Словник синонімів української мови
- карб — КАРБ, у, ч. 1. Виїмка, рівчик, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. Глибоко карбами грані [келиха] обводив [ювелір], Паростки й листя по стінках виводив (Щог. Словник української мови в 11 томах
- карб — Карб, -бу м. 1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99. Словник української мови Грінченка