1. Фразеологічний словник української мови

карб

поста́вити на карб кому, що. Звинуватити кого-небудь у чомусь або вважати винним у чомусь. Дошукувався (Павло) своєї вини на роботі і не знаходив. Йому .. поставили на карб і масло, і округлення цифр, і закупівлю корів у колгоспників (Ю. Мушкетик).

ста́вити (кла́сти) на карб кому. Зауважувати комусь, звинувачувати кого-небудь у чомусь. Найперше самій собі ставила на карб, що хлопець напівсиротою росте, без батьківської ласки та догляду (О. Гончар); — А я не примирюсь! Не можу! — скрикнула Марія Миколаївна, згадавши синів, яких загибель вона призвичаїлась ставити на карб більшовизмові (В. Підмогильний). кла́стися на карб, пас. Все, що трапилося в місті, клалося нам на карб (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карб — Карб: — зарубка, рубчик [51] Словник з творів Івана Франка
  2. карб — карб іменник чоловічого роду зарубка, рубець; палиця, на якій зроблені позначки для рахунку; слід, спогад минулого Орфографічний словник української мови
  3. карб — Зарубка, рубець, мітка, г. нарізка; (на серці) слід, спогад <�про пережите>; У ФР. рахунок <н. класти на чийсь карб>; зб. карбіж. Словник синонімів Караванського
  4. карб — -у, ч. 1》 Виїмка, рівчак, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. || Знак, позначка, тавро. 2》 Палиця, на якій зроблено позначки для рахунку, для лічби; бирка (див. бирка II 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. карб — II. БИ́РКА (паличка або дощечка, на якій у давнину робили нарізки, позначки для рахунку); КАРБ (палиця з такими позначками). ЗА́РУБКА (виїмка взагалі або спеціальна позначка на чому-небудь, зроблена сокирою чи іншим знаряддям), ЗАРУ́БИНА, НА́СІЧКА... Словник синонімів української мови
  6. карб — КАРБ, у, ч. 1. Виїмка, рівчик, вирізьблені або витиснуті спеціальним знаряддям на поверхні чого-небудь; зарубка, рубець. Глибоко карбами грані [келиха] обводив [ювелір], Паростки й листя по стінках виводив (Щог. Словник української мови в 11 томах
  7. карб — Карб, -бу м. 1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99. Словник української мови Грінченка