карбач

БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. (з довгими переплетеними ремінцями і звичайно коротким держаком); ПУ́ГА, КАРБА́Ч діал. (з довгими переплетеними ремінцями і коротким держаком — знаряддя пастухів). Плугатарі й погоничі кричали, ляскали батогами, поганяючи воли (І. Нечуй-Левицький); Прибіг Хома, в постолах, і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Заляскали бичі, загарцювали пильні степові хижаки (татари), що вели свою здобич (З. Тулуб); Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (М. Стельмах); Дід свиснув малахаєм — вівці розскочились (Панас Мирний); Коли голова сільради Гнат Рева їде куди-небудь.., то наказує кучерові.. розганяти їх (телят, свиней, гусей і т. ін. на вигоні) байбарою, щоб не задавити котрогось (Григорій Тютюнник); Від світання до самого вечора я пас корову і після заходу сонця гнав її додому, бахкаючи довжелезною, просмоленою зміюватою пугою, виплетеною власними руками (О. Копиленко); Ніжне дівча.. брало.. гнучкий плетений з ременя карбач (І. Ле). — Пор. канчу́к.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карбач — Карба́ч: — батіг [42] Словник з творів Івана Франка
  2. карбач — карба́ч іменник чоловічого роду батіг арх. Орфографічний словник української мови
  3. карбач — див. батіг Словник синонімів Вусика
  4. карбач — -а, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. карбач — див. кнут Словник чужослів Павло Штепа
  6. карбач — Батіг Словник застарілих та маловживаних слів
  7. карбач — КАРБА́Ч, а́, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук. Козак добре дбає… Карбачем по спині затинає (Укр.. думи.., 1955, 21); — Візьми доброго ціпка або карбач і покажеш, що ліньки ні до чого доброго не призведуть (Ле, Міжгір’я, 1953, 152). Словник української мови в 11 томах
  8. карбач — Карбач, -ча м. 1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем оббивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. І. 218. 2) Жгутъ въ игрѣ. Мил. 56. Словник української мови Грінченка