карбач
КАРБА́Ч, а́, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук.
Козак добре дбає… Карбачем по спині затинає (Укр.. думи.., 1955, 21);
— Візьми доброго ціпка або карбач і покажеш, що ліньки ні до чого доброго не призведуть (Ле, Міжгір’я, 1953, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карбач — Карба́ч: — батіг [42] Словник з творів Івана Франка
- карбач — карба́ч іменник чоловічого роду батіг арх. Орфографічний словник української мови
- карбач — див. батіг Словник синонімів Вусика
- карбач — -а, ч., заст. Батіг (у 1 знач.), канчук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карбач — див. кнут Словник чужослів Павло Штепа
- карбач — Батіг Словник застарілих та маловживаних слів
- карбач — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. Словник синонімів української мови
- карбач — Карбач, -ча м. 1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем оббивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. І. 218. 2) Жгутъ въ игрѣ. Мил. 56. Словник української мови Грінченка