1. Словник української мови в 11 томах

карбувальник

КАРБУВА́ЛЬНИК, а, ч. Майстер, що карбує, виготовляє карбовані речі.

У 1935 році тут [у Вишгороді] було розкопано майстерню карбувальника, в якій відкрито листи міді та інструменти (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 421);

Бригада карбувальників по мармуру працює над меморіальними дошками (Веч. Київ, 16.Х 1957, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карбувальник — карбува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. карбувальник — -а, ч. Майстер, що карбує, виготовляє карбовані речі. Великий тлумачний словник сучасної мови