картечний
КАРТЕ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до карте́ч.
Треба татові сказати, Дідусеві — хай беруть Дробовиці та централки, Хай картечними пальнуть (Воронько, Три покоління, 1950, 14);
Піхота кинулась бігом. Ворог обсипав її картечним градом (Мирний, І, 1949, 232).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me