картина

КАРТИ́НА, и, ж.

1. Твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні, дошці тощо.

Хата простора, чиста: ..по стінах під склом картини (Мирний, І, 1949, 330);

В Ужгороді місцевий художник Ерделій показав нам одну свою картину (Кучер, Зол. руки, 1948, 80);

*У порівн. Яка ж вродлива [дитина], гарна, мов картина..! (Л. Укр., І, 1951, 30).

2. перен., розм. Про кого-, що-небудь, що своїм виглядом викликає захоплення.

— Хлопці біля мене, як хміль коло тичини в’ються; а найпаче Будненко Василь. Чорнявий, кучерявий: картина — не хлопець! (Мирний, III, 1954, 163).

3. перен. Те, що можна бачити, охопити зором або конкретно уявити.

Минули ми ту дику, але поетичну картину, а за нею знов виступили рядами шпичасті зелені гори (Н.-Лев., II, 1956, 382);

В його головці під впливом бабиних слів почали вже роєм тиснутися картини високих-високих домів, великих вікон (Фр., IV, 1950, 30);

В пам’яті виникла картина останньої зустрічі з батьком, його згорблена постать (Руд., Остання шабля, 1959, 57);

// Стан, становище чого-небудь.

[Дремлюга:] Керівник мусить бачити перш за все загальну картину (Корн., II, 1955, 296);

Музично-театральне життя України XVIII та XIX ст. являло собою картину неухильного розвитку, який захоплював дедалі більше областей (Укр. клас. опера, 1957, 41);

// Словесне, мистецьке зображення чого-небудь у літературі тощо.

Ще в поемі «Панські жарти».. Франко малює нам картину економічної залежності селян од пана (Коцюб., III, 1956, 37);

Далеко не втішну картину малював доповідач (Гончар, II, 1959, 184).

4. Епізод, частина акту п’єси, що потребує окремої декорації.

Декорація та ж, що і в попередній картині. Ранок. Коло столика сидить Верба (Корн., II, 1955, 248);

Почалася остання картина, найвиразніша картина усієї вистави, де моряки миють свій корабель, бажаючи тільки чистим віддати його морю (Собко, Зор. крила, 1950, 199).

Живі́ карти́ни — німа сцена, під час якої дійові особи зберігають нерухомість.

— Після спектаклю мають бути живі картини (Л. Укр., III, 1952, 510).

5. розм., рідко. Те саме, що кінофі́льм.

П’яту свою картину він [О. Довженко], певно, зніматиме, замкнувшися до звуконепроникливої будки (Ю. Янов., V, 1959, 116).