карячки
КАРЯ́ЧКИ, КАРА́ЧКИ, присл., розм.
1. Те саме, що навпо́чіпки; накарячки.
Вони сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись (Коцюб., І, 1955, 348);
Томаш сів карачки, намагаючись рухами плечей запнути кожух на грудях і втягти в нього голову (Тулуб, Людолови, II, 1957, 159).
2. Те саме, що ра́чки.
«Напирають, мабуть,— подумав він,— ще й вискочить не встигну». І вже карачки хутко подерся догори (Панч, І, 1956, 142).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карячки — каря́чки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- карячки — карачки, присл., розм. 1》 Те саме, що навпочіпки; накарячки. 2》 Те саме, що рачки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карячки — КАРЯ́ЧКИ, КАРА́ЧКИ, присл., розм. 1. Те саме, що навпо́чіпки; накарачки, накарячки. Вони сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись (М. Коцюбинський); Ми сиділи карачки під вільховим кущем. Задержані градом у бігу майже попадали на землю (Б.-І. Словник української мови у 20 томах
- карячки — НАВПО́ЧІПКИ (НАПО́ЧІПКИ) (зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях ніг), КАРЯ́ЧКИ (КАРА́ЧКИ) розм., ПО́ЧІПКИ рідко. А дівчинка все ще сиділа навпочіпки перед своїм багаттям (Є. Гуцало); Проць присідає під стіною навпочіпки, просить закурити (В. Словник синонімів української мови