1. Словник української мови в 11 томах

квапно

КВА́ПНО, розм. Присл. до квапни́й 1.

Все це вона говорила байдужно, квапно, монотонно, мов пересипувала щось з одної [однієї] руки в другу (Коб., III, 1956, 397);

Квапно відстебнув [Рязанов] від паска вибухівку, дістав з гумового мішечка підривний патрон (Логв., Давні рани, 1961, 47);

// у знач. присудк. сл.

Молодиці квапно було, бо маленька дитина вдома лишилась (Кобр., Вибр., 1954, 155).

◊ Ква́пно ді́ється (ді́ялось) кому — хто-небудь поспішає (поспішав); спішна справа в когось.

Квапно діялось Леонові. Він хотів завтра скінчити цілий ладунок церезину (Фр., V, 1951, 439).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квапно — квапно: поспѣшно: квапно міні дієся: спѣшу [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. квапно — ква́пно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. квапно — див. швидко Словник синонімів Вусика
  4. квапно — розм. Присл. до квапний 1). || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квапно — КВА́ПНО, розм. Присл. до квапни́й 1. Все це вона говорила байдужно, квапно, монотонно, мов пересипувала щось з одної руки в другу (О. Кобилянська); Щоб уникнути небажаної розмови, Грабовський встав і квапно почав одягатися (М. Словник української мови у 20 томах
  6. квапно — Ква́пно нар. 1) Спѣшно. мені ква́пно. Я спѣшу. Так тото мені квапно діялося. Федьк. 2) Соблазнительно. Словник української мови Грінченка