1. Словник української мови в 11 томах

квилити

КВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок.

1. Жалібно стогнати, стиха плакати.

І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Шевч., II, 1953, 336);

Не квиліть, не причитайте над мистецтвом (Еллан, II, 1958, 63);

// Плачучи, тихенько пищати (про дитину).

Вірте мені або ні, але відколи в колисці стало щось квилити, то в мене ніби якісь резервні сили пробудились (Вільде, Винен.., 1959, 4);

// перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент).

Скрипки квилили, мов чайка (Фр., II, 1950, 73);

Десь на кутку розливала жалобу трембіта. Вона квилила й квилила, повідаючи людям ще про одну смерть (Скл., Карпати, II, 1954, 175).

2. Жалібно кричати (переважно про птахів).

Обнялись, як голуб’яточка, і пішли собі; а над ними так і в’ється чайка, .. і квилить, і кигика (Стор., І, 1957, 143);

Вив вітер осінній, квилили сичі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 33);

*Образно. І чого ти, серце моє, квилиш мені в грудях, як покинена пташка? (Стеф., II, 1953, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квилити — квили́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. квилити — Стогнати, скиглити; (- собак) скавуліти, скімлити; (- людей — ще) плакати; (- звірів) вити, завивати; (- дитину) пищати. Словник синонімів Караванського
  3. квилити — див. журитися; плакати Словник синонімів Вусика
  4. квилити — -лю, -лиш, недок. 1》 Жалібно стогнати, стиха плакати. || Плачучи, тихенько пищати (про дитину). || перен. Видавати жалібну мелодію (про музичний інструмент). 2》 Жалібно кричати (перев. про птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. квилити — КВИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. 1. Жалібно стогнати, стиха плакати. І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Т. Шевченко); * Образно. Не квиліть, не причитайте над мистецтвом (В. Еллан-Блакитний); // Плачучи, тихенько пищати (про дитину). Словник української мови у 20 томах
  6. квилити — ПЛА́КАТИ (лити сльози з горя, від болю тощо), РЮ́МАТИ розм., РЮ́МСАТИ розм., СЛИ́НИТИ зневажл., НЮ́НИТИ зневажл., НЮ́НІ РОЗПУСКА́ТИ зневажл., СКВИ́РИТИ діал., СКВИ́РИТИСЯ діал.; РИДА́ТИ, РЕВІ́ТИ розм., РЕВТИ́ розм., ВИ́ТИ розм., РОЗЛИВА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. квилити — Квили́ти, -лю́, -ли́ш, -ли́ть, -ля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. квилити — Квилити, -лю́, -лиш гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. Шевч. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. МВ. ІІ. 48. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Словник української мови Грінченка