1. Словник української мови в 11 томах

кейф

КЕЙФ, у, ч., жарт. Післяобідній відпочинок; приємне байдикування.

Старий Сулейман поскидав капці, поклав ноги у білих панчохах на софі і пахкав з довгого цибуха. Він справляв тут свій кейф (Коцюб., II, 1955, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кейф — кейф іменник чоловічого роду післяобідній відпочинок; приємне байдикування жарт. Орфографічний словник української мови
  2. кейф — див. кайф. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кейф — Відпочинок (безтурботний) Словник чужослів Павло Штепа
  4. кейф — КЕЙФ див. кайф. Словник української мови у 20 томах
  5. кейф — рідко (-у) ч. див. кайф Словник жарґонної лексики української мови
  6. кейф — (араб.) безтурботний, приємний відпочинок. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. кейф — ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), КАЙФ розм. жарт., КЕЙФ заст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДА заст., РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯ розм., ЗАЛА́ССЯ розм. рідко (високий ступінь задоволення). Словник синонімів української мови
  8. кейф — Кейф, -фу, -фові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)