1. Словник української мови в 11 томах

келійний

КЕЛІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Прикм. до ке́лія.

Астрономія перестала бути келійною наукою. Вона виходить на площі, поселяється в заводських гуртожитках (Руд., Остання шабля, 1959, 249);

Келійні стіни;

// Власт. келії.

Келійна тиша.

2. перен. Прихований від людей; таємний, потаємний.

Життя давно засудило практику келійних, відірваних від основних проблем життя засідань і обговорень (Літ. газ., 3.II 1955, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. келійний — келі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. келійний — -а, -е. 1》 Прикм. до келія. Келійні стіни. || Власт. келії. Келійна тиша. 2》 перен. Прихований від людей; таємний, потаємний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. келійний — КЕЛІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ке́лія. Лежачи на свому вузькому келійному ліжку в слабо освітленій свічкою кімнатці, вона чула в грудях приплив теплої хвилі (М. Коцюбинський); – Я добра йому бажала, твоєму Божейкові. Словник української мови у 20 томах
  4. келійний — Келе́[і́]йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)