1. Словник української мови в 11 томах

кепкування

КЕПКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кепкува́ти.

Юрма серед реготу й кепкування підхопила дідові лайки (Коцюб., І, 1955, 257);

В очах майнуло те, що Таня завжди бачила в його очах: притаєна гострота і трохи злого сміху, і кепкування над співрозмовником (Загреб., День.., 1964, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кепкування — кепкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кепкування — див. насмішка Словник синонімів Вусика
  3. кепкування — -я, с. Дія за знач. кепкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кепкування — КЕПКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кепкува́ти. Юрма серед реготу й кепкування підхопила дідові лайки (М. Коцюбинський); Сотник удав, що не почув цього кепкування, і сквапно пошкутильгав через перон і колії до свого вагона (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. кепкування — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  6. кепкування — Кепкува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кепкування — Кепкува́ння, -ня с. Насмѣшка. Аж ось посипались кепкування і нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. 148. Словник української мови Грінченка