1. Словник української мови в 11 томах

кепкувати

КЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого — чого, над ким — чим і рідко без додатка. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися.

Дівчата й молодиці завидували Василині й почали кепкувати з неї (Н.-Лев., II, 1956, 100);

[Маруся:] Господи, як-то чудно у світі діється, що кого щиро кохаєш,— одвертається від тебе та ще й кепкує, зневажає (Кроп., І, 1958, 89);

Анатолій.. не любив, коли хтось кепкував з його захоплень (Руд., Остання шабля, 1959, 46);

*Образно. — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван.. — Коли ж ти перестанеш кепкувати надо мною? (Фр., III, 1950, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кепкувати — кепкува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кепкувати — див. ГЛУЗУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. кепкувати — див. насміхатися Словник синонімів Вусика
  4. кепкувати — [кеипкуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. кепкувати — -ую, -уєш, недок., з кого – чого, над ким – чим і рідко без додатка. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кепкувати — КЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого – чого, над ким – чим і без дод. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. Дівчата й молодиці завидували Василині й почали кепкувати з неї (І. Словник української мови у 20 томах
  7. кепкувати — НАСМІХА́ТИСЯ з кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об'єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИ розм., КПИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. кепкувати — Кепкува́ти, -ку́ю, -ку́єш з кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кепкувати — Кепкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Словник української мови Грінченка