кепкувати
КЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого – чого, над ким – чим і без дод.
Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися.
Дівчата й молодиці завидували Василині й почали кепкувати з неї (І. Нечуй-Левицький);
[Маруся:] Господи, як-то чудно у світі діється, що кого щиро кохаєш, – одвертається від тебе та ще й кепкує, зневажає (М. Кропивницький);
Анатолій .. не любив, коли хтось кепкував з його захоплень (М. Руденко);
Грак дивився на Сідалковського і хотів розібратися, де він кепкує з нього, а де говорить всерйоз (О. Чорногуз);
* Образно. – Ой, доле моя проклята! – бідкався Іван .. – Коли ж ти перестанеш кепкувати надо мною? (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кепкувати — кепкува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- кепкувати — див. ГЛУЗУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- кепкувати — див. насміхатися Словник синонімів Вусика
- кепкувати — [кеипкуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- кепкувати — -ую, -уєш, недок., з кого – чого, над ким – чим і рідко без додатка. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кепкувати — НАСМІХА́ТИСЯ з кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об'єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИ розм., КПИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- кепкувати — Кепкува́ти, -ку́ю, -ку́єш з кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кепкувати — КЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого — чого, над ким — чим і рідко без додатка. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. Дівчата й молодиці завидували Василині й почали кепкувати з неї (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- кепкувати — Кепкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Словник української мови Грінченка