кепі
КЕ́ПІ, невідм., с.
1. Те саме, що ке́пка.
Художник розбудив ще якогось цивільного в кепі, в благенькому демісезонному пальті (Гончар, І, 1954, 231);
До кімнати увійшов у плащі з піднятим коміром, у кепі з великим дашком високий, тонкий, трохи сутулуватий парубок (Дор., Не повтори.., 1968, 194).
2. заст. Вид форменого кашкета з прямим дашком і твердим денцем (в арміях та поліції деяких країн, а також у російських чоловічих гімназіях XIX ст.).
Поліцейський в своїй пелерині сидів зігнувшись високо десь на стіні, а його кепі блищало на сонці (Коцюб., II, 1955, 402);
Нюся ніяковіла й торгала синє французьке кепі на своїх кучерях (Смолич, Театр.., 1946, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кепі — ке́пі іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кепі — невідм., с. 1》 Те саме, що кепка. 2》 заст. Вид форменого кашкета з прямим дашком і твердим денцем (в арміях та поліції деяких країн, а також у російських чоловічих гімназіях 19 ст.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кепі — КЕ́ПІ, невідм., с. 1. Те саме, що ке́пка. Комендант бачить цю людину в кепі вже більше двох годин. Кепі то біля кухні вештається, то блукає чогось по доріжках (М. Хвильовий); З Володі зірвало кепі, воно закрутилося над головою і зникло за бортом (О. Словник української мови у 20 томах
- кепі — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Словник синонімів української мови
- кепі — Ке́пі (фр.), не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)