кепі

КЕ́ПІ, невідм., с.

1. Те саме, що ке́пка.

Комендант бачить цю людину в кепі вже більше двох годин. Кепі то біля кухні вештається, то блукає чогось по доріжках (М. Хвильовий);

З Володі зірвало кепі, воно закрутилося над головою і зникло за бортом (О. Донченко);

Нюся ніяковіла й торгала синє французьке кепі на своїх кучерях (Ю. Смолич);

До кімнати увійшов у плащі з піднятим коміром, у кепі з великим дашком високий, тонкий, трохи сутулуватий парубок (П. Дорошко);

Художник розбудив ще якогось цивільного в кепі, в благенькому демісезонному пальті (О. Гончар).

2. заст. Вид форменого кашкета з прямим дашком і твердим денцем (в арміях та поліції деяких країн, а також у чоловічих гімназіях дореволюційної Росії).

Поліцейський в своїй пелерині сидів зігнувшись високо десь на стіні, а його кепі блищало на сонці (М. Коцюбинський);

Ці Гаврили [залізничні кондуктори] вбралися тепер у французькі кепі з червоною стрічкою, але це мало європеїзує їх: атавізм чумацької мажі і безкрайого українського степу міцно сидить у них (Б. Антоненко-Давидович).