1. Словник української мови у 20 томах

кептарик

КЕПТА́РИК, КИПТА́РИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до кепта́р, кипта́р.

Хустка її клинцем спадає на вишитий кептарик (М. Стельмах);

Барвисті юрби людей квітли білими й кольоровими жіночими хустками, яскравими вишивками і гаптованими кептариками (В. Козаченко);

Вона прокинулась, пішла до отари І далі сіла за своє шиття. Вітрик заліз під її киптарик І на грудях у неї заснув, як дитя (Д. Павличко);

Королева сиділа на низенькому ослінчику в домотканій спідниці й кептарику, у біленькій хустці, на якій зверху була причеплена маленька дерев'яна корона (В. Нестайко);

З-під стелі на неї дивився суворий смальтовий гуцул. На очі насунута кресаня з пером, на плечі – топірець, на грудях кептарик (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кептарик — кепта́рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кептарик — -а, ч. Зменш.-пестл. до кептар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кептарик — КЕПТА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кепта́р. Хустка її клинцем спадає на вишитий кептарик (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 77); Барвисті юрби людей квітли білими й кольоровими жіночими хустками, яскравими вишивками і гаптованими кептариками (Коз., Вісімсот.., 1953, 84). Словник української мови в 11 томах
  4. кептарик — Кептар, -ра м. Родъ короткаго полушубка безъ рукавовъ (у гуцуловъ). Шух. І. 121. Kolb. І. 41, 42. ум. кепта́рик. Словник української мови Грінченка