кептар
КЕПТА́Р, КИПТА́Р, я́, ч.
У гуцулів – верхній, перев. хутряний, одяг без рукавів.
Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (М. Коцюбинський);
Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Л. Первомайський);
Леґіні в білих гаптованих гачах, у крисанях з чічками, в святкових кептарях (П. Загребельний);
Хотів би я побуть ще раз на тому стозі, Діждатися тебе в закоханій тривозі, Почути, як прийдеш, як скинеш киптаря, Як затремтиш, немов та сарна чи зоря (Д. Павличко);
Судячи з розмитих рікою часу світлин, Федькович, попри абсолютно віденську фізіономію, завжди ходив у гуцульському кептарі (Ю. Андрухович);
– Візьмете маску, чи у вас є своя? – одразу ж підскочив до нього кремезний вахтер, одягнутий у червоний, розшитий золотом кептар (І. Роздобудько).
Значення в інших словниках
- кептар — кепта́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кептар — -я, ч. У гуцулів – верхній хутряний одяг без рукавів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кептар — Стародавній одяг жителів Карпат; безрукавний кожушок, який виготовляли з овчини і оздоблювали кольоровим сап'яном, вовною, бляшаними кружальцями, колосовим бавовняним шнурком та смушком... Універсальний словник-енциклопедія
- кептар — Кепта́р, -та́ра; -та́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кептар — КЕПТА́Р, я, ч. У гуцулів — верхній хутряний одяг без рукавів. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (Коцюб., II, 1955, 354); Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Перв., Атака.. Словник української мови в 11 томах