кептар
Стародавній одяг жителів Карпат; безрукавний кожушок, який виготовляли з овчини і оздоблювали кольоровим сап'яном, вовною, бляшаними кружальцями, колосовим бавовняним шнурком та смушком; характерне симетричне розміщення декору з перевагою геометричного орнаменту; за характером оздоблення бувають косівські, космацькі, верховинські, надвірнянські. 
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кептар — кепта́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кептар — -я, ч. У гуцулів – верхній хутряний одяг без рукавів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кептар — КЕПТА́Р, КИПТА́Р, я́, ч. У гуцулів – верхній, перев. хутряний, одяг без рукавів. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (М. Коцюбинський); Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Л. Словник української мови у 20 томах
- кептар — Кепта́р, -та́ра; -та́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кептар — КЕПТА́Р, я, ч. У гуцулів — верхній хутряний одяг без рукавів. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (Коцюб., II, 1955, 354); Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Перв., Атака.. Словник української мови в 11 томах