1. Словник української мови в 11 томах

кибалка

КИБА́ЛКА, и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця.

Впрягла [Юнона] в гринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (Котл., І, 1952, 66);

Подруга-сусіда наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок (Н.-Лев., II, 1956, 275).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кибалка — Киба́лка: — жіночий головний убір у формі півмісяця [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. кибалка — киба́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. кибалка — -и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кибалка — КИБА́ЛКА, и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця. Впрягла [Юнона] в ґринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (І. Словник української мови у 20 томах