1. Словник української мови у 20 томах

кибалка

КИБА́ЛКА, и, ж.

Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця.

Впрягла [Юнона] в ґринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (І. Котляревський);

Бiсова вiдьма, Явдоха Зубиха, замiсть матерi сидить у червоних юхтових чоботах з пiдковами у п'ядь, а на головi кибалка (Г. Квітка-Основ'яненко);

Подруга-сусіда наділа Мотрі на голову кибалку, вирізану з товстого паперу, схожу на вінок (І. Нечуй-Левицький);

Рахуба зяпнула ротом, подивилася на дочку, на суддів, враз опустила голову й почала вдавати, що поправляє кибалку (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кибалка — Киба́лка: — жіночий головний убір у формі півмісяця [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. кибалка — киба́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. кибалка — -и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кибалка — КИБА́ЛКА, и, ж. Старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця. Впрягла [Юнона] в гринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса (Котл. Словник української мови в 11 томах