1. Словник української мови в 11 томах

кила

КИЛА́, и́, ж.

1. розм., рідко. Те саме, що гри́жа¹

— Ах, бідний,— хтось тихо простогнав у кутку.— То він же [Гопкало], мабуть, з килою (Руд., Остання шабля, 1959, 209).

2. Хвороба деяких рослин, що характеризується появою наростів на їх корінні.

Кила капусти. Належить до найбільш шкідливих захворювань хрестоцвітих, особливо капусти (Захист рослин.., 1952, 450).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кила — ки́ла́ іменник жіночого роду хвороба Орфографічний словник української мови
  2. кила — г. пропуклина, сов. грижа. Словник синонімів Караванського
  3. кила — -и, ж. 1》 розм., рідко. Те саме, що грижа I. 2》 Хвороба деяких рослин, що характеризується появою наростів на їх корінні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кила — КИ́ЛА́, ки́ли́, ж. 1. розм. Те саме, що гри́жа¹. – Ах, бідний, – хтось тихо простогнав у кутку. – То він же [Гопкало], мабуть, з килою (М. Руденко); Ось якось тягне він [Муравель] чергову дровиняку разів у ... Словник української мови у 20 томах
  5. кила — Випинання внутрішніх органів під шкіру або до найближчих порожнин тіла; найчастіше паховинна к., к. промежинна чи пупкова. Універсальний словник-енциклопедія
  6. кила — I. ГРИ́ЖА (хвороба; випнутий внаслідок неї внутрішній орган або його частина), ГИЛА́ розм., КИЛА́ розм. — Ти собі як хоч,.. а я в політику не мішаюсь; у мене грижа (О. Гончар); Ти у нас людина військова, на фронті був. А мені куди там? У мене — гила (І. Микитенко); Нажити килу. Словник синонімів української мови
  7. кила — Кила, -ли ж. Грыжа. Грин. II. 121. Пот. III. 32. Словник української мови Грінченка