1. Словник української мови в 11 томах

кимвал

КИМВА́Л, КІМВА́Л, а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш.

З’являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами (Л. Укр., III, 1952, 463);

*У порівн. — Ваша [попів] мова як кимвал, що бренькає, а, ваша наука як мідь, що гуркотить. Шуму багато, а добра нема (Фр., VII, 1951, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кимвал — Ки́мвал: — цимбали [3;19;XI] — цимбали, музичний інструмент [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. кимвал — кимва́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. кимвал — кімвал, -а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кимвал — А, ч., муз. Давній мушиний інструмент у вигляді мідних тарілок або чаш. Ми втрьох сідали на човна: дружина, я і син, весна гриміла голосна в кимвалах білих днин... (ЧТ:186). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. кимвал — КИМВА́Л, КІМВА́Л, а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш. З'являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами (Леся Українка); Не зводь у сні Зір свій звучий Дайте мені Кімвал брязкучий (М. Словник української мови у 20 томах
  6. кимвал — кимва́л, кимва́ли (грец. κυμβαλον) старовинний музичний інструмент у формі мідних тарілок. Словник іншомовних слів Мельничука