кимвал
КИМВА́Л, КІМВА́Л, а, ч.
Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш.
З'являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами (Леся Українка);
Не зводь у сні Зір свій звучий Дайте мені Кімвал брязкучий (М. Семенко);
Тоді грали бубни, гуслі, кімвали й арфи, лунали співи, довкола стояв шарварок, проганяли усіх служників, окрім стременних, конюхів і Марка (Ю. Мушкетик);
Відступили і вклонились всі, що тут зібрались, люди; їй на славу линуть кличі, линуть співи звідусюди, І солодкі звуки сурем, і кімвалів перегуди (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кимвал — Ки́мвал: — цимбали [3;19;XI] — цимбали, музичний інструмент [44-1] Словник з творів Івана Франка
- кимвал — кимва́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кимвал — кімвал, -а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кимвал — А, ч., муз. Давній мушиний інструмент у вигляді мідних тарілок або чаш. Ми втрьох сідали на човна: дружина, я і син, весна гриміла голосна в кимвалах білих днин... (ЧТ:186). Словник поетичної мови Василя Стуса
- кимвал — кимва́л, кимва́ли (грец. κυμβαλον) старовинний музичний інструмент у формі мідних тарілок. Словник іншомовних слів Мельничука
- кимвал — КИМВА́Л, КІМВА́Л, а, ч. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш. З’являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами (Л. Укр., III, 1952, 463); *У порівн. Словник української мови в 11 томах