кирка
КИ́РКА, и, ж. Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.
Гурток робочих то нахилявся, то розгинався над купою грузу, і мірно здіймались кирки й ломи (Коцюб., II, 1955, 402);
Дівчата будують дорогу, Виблискують гострі кирки (Воронько, Тепло.., 1959, 72).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кирка — кирка – кірка Кирка – ручне знаряддя для подрібнювання, розколювання твердих порід, льоду. Кірка – верхній затверділий шар чогось, тонка кора. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- кирка — ки́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кирка — КИРКА – КІРКА – КІРХА Кирка. Ручне знаряддя для подрібнювання, розколювання твердих порід, льоду тощо. Кірка. Верхній затверділий шар чогось, тонка кора. Кірха. Лютеранська церква. Літературне слововживання
- кирка — Кирка — pick, pickaxe — Hacke, Keil-hacke — ручне знаряддя у вигляді загостреною з одного боку молотка або стержня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо. Гірничий енциклопедичний словник
- кирка — -и, ж. Ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного боку молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кирка — КИ́РКА, и, ж. Ручне знаряддя для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду й т. ін. у формі загостреного з одного боку молотка або стрижня. Гурток робочих то нахилявся, то розгинався над купою грузу, і мірно здіймались кирки й ломи (М. Словник української мови у 20 томах
- кирка — КИ́РКА (ручне знаряддя у вигляді насадженого на держално молотка, загостреного з одного чи з двох боків), МОТИ́КА, ДЗЮБА́К діал., ОСКА́РД діал., СОКИРЯ́НКА діал.; КА́ЙЛО, ОБУ́ШОК (у гірників). Дівчата будують дорогу. Виблискують гострі кирки (П. Словник синонімів української мови