клавіш
КЛА́ВІШ, а, ч.
1. Пластинка в музичному інструменті (фортепіано, баяні тощо), ударяючи по якій викликають звук.
Гануш.. проворно одчинив кришку форте-п’яна, сів і вдарив міцно по клавішах (Н.-Лев., III, 1956, 218);
Грала [дівчина] енергічно, але не різко, білі тонкі ручки легко і зграбно торкали клавіші (Л. Укр., III, 1952, 585);
Хтось на клавіші душу тривожну виливає сльозами вночі (Сос., II, 1958, 106).
2. Наконечник важільця в різних механізмах (у друкарській машинці, телеграфному апараті тощо), на який натискають пальцями рук, щоб надати їм руху.
Стомилася [друкарка], бо спустила руки з клавішів (Головко, II, 1957, 170).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клавіш — кла́віш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- клавіш — -а, ч. 1》 Пластинка в музичному інструменті (фортепіано, баяні тощо), ударяючи по якій викликають звук. 2》 Наконечник важільця в різних механізмах (на клавіатурі комп'ютера, у друкарській машинці, телеграфному апараті тощо), на якого натискають пальцями рук, щоб надати їм руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клавіш — = клавіша (від лат. clavis — ключ) — важіль музичного інструмента, який є деталлю механізму для видобування звука. Упорядкована сукупність К. називається клавіатурою. Словник-довідник музичних термінів
- клавіш — КЛА́ВІШ, а, ч. 1. Пластинка в музичному інструменті (фортепіано, баяні і т. ін.), по якій ударяють для отримання звука. Ще продовжував тремтіти клавіш Від легкого дотику митця... А вже пісня радості і слави В далечінь полинула (М. Словник української мови у 20 томах
- клавіш — (-а) ч.; мол. Брат. Словник жарґонної лексики української мови
- клавіш — кла́віш, кла́віша (від лат. clavis – ключ) важіль в інструментах, натискання якого викликає звук (у музиці), букву, знак (у техніці). Словник іншомовних слів Мельничука