1. Словник української мови в 11 томах

клекіт

КЛЕ́КІТ, коту, ч. Дія за знач. клекоті́ти та звуки, утворювані цією дією.

Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Мирний, V, 1955, 264);

Над головами летів якийсь птах з шумом, з клекотом (Головко, І, 1957, 270);

Журавлиний линув клекіт (Мас., Сорок.., 1957, 22);

Хоч і як недалеко було від нас до нього, але за ревом та клекотом води ми не могли розібрати ані одного слова (Фр., IV, 1950, 280);

Задавлений плач, глухий болізний [болісний] клекіт у грудях вирвались з одкритих, смагою спалених уст (Мирний, І, 1954, 360);

На захід летіли мотори, і в небі стояв кулеметний клекіт (Панч, В дорозі, 1959, 38);

Вдалині лунав клекіт баталії між сухопутними арміями (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 9);

Вони [молодиці] разом верещали, гвалтували, лаялись. Клекіт у хаті був такий, що не можна було нічого розібрати (Н.-Лев., II, 1956, 363).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клекіт — кле́кіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клекіт — Клекотіння, клекотання; (вод) вирування, бурхання, шумування, кипіння; поет. клект. Словник синонімів Караванського
  3. клекіт — див. звучання Словник синонімів Вусика
  4. клекіт — [клек'іт] -коту, м. (на) -кот'і Орфоепічний словник української мови
  5. клекіт — -коту, ч. Дія за знач. клекотіти та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. клекіт — КЛЕ́КІТ, коту, ч. Дія за знач. клекоті́ти та звуки, утворювані цією дією. Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Панас Мирний); Над головами летів якийсь птах з шумом, з клекотом (А. Словник української мови у 20 томах
  7. клекіт — КЛЕ́КІТ (переривчасті звуки, що їх видають деякі великі птахи), КЛЕКОТА́ННЯ (КЛЕКОТІ́ННЯ), КЛЕКТ розм., КЛЕКТА́ННЯ розм. Летять орли, і клекіт їх лунає (М. Бажан); Чорногузи по стріхах.. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (М. Словник синонімів української мови
  8. клекіт — Кле́кіт, кле́коту, в -ті; -коти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. клекіт — Кле́кіт, -коту м. 1) Шумъ, гамъ. Вони всі говорили разом, та так голосно, що од того клекоту не було чути ні одного слова. Левиц. Пов. 110. Ішов мимо шинку, слухаю — клекіт, і собі зайшов — коли там лайка така!.. Верхнеднѣпров. у. 2) Крикъ орла. Словник української мови Грінченка