1. Словник української мови в 11 томах

клекітливий

КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче.

Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (Донч., III, 1956, 229);

Клекітливий Черемош; Клекітлива юрба;

// Який має схильність клекотати (у 1 знач.).

Клекітливий птах.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клекітливий — клекітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клекітливий — Кипучий, бурхливий; клекотливий, клекітний. Словник синонімів Караванського
  3. клекітливий — клекотливий, -а, -е. Який клекоче. || Який має схильність клекотати (у 1 знач.). Клекітливий птах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клекітливий — КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче. Занадто спокійний, занадто рівний цей голос серед клекітливих, пінистих голосів (В. Винниченко); Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (О. Словник української мови у 20 томах
  5. клекітливий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови