клекітливий
клекітли́вий
клекотливий, -а, -е.
Який клекоче.
|| Який має схильність клекотати (у 1 знач.). Клекітливий птах.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клекітливий — клекітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- клекітливий — Кипучий, бурхливий; клекотливий, клекітний. Словник синонімів Караванського
- клекітливий — КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче. Занадто спокійний, занадто рівний цей голос серед клекітливих, пінистих голосів (В. Винниченко); Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (О. Словник української мови у 20 томах
- клекітливий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови
- клекітливий — КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче. Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (Донч., III, 1956, 229); Клекітливий Черемош; Клекітлива юрба; // Який має схильність клекотати (у 1 знач.). Клекітливий птах. Словник української мови в 11 томах