клепання
КЛЕПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клепа́ти.
Клепання кіс йому піснею здавалось (Барв., Опов.., 1902, 145);
Удень і вночі йде клепання кожуха шахти (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 177);
За першим варіантом передбачається клепання й зварювання листів ковша (Наука.., 1, 1957, 9);
Втішно єсть думати, що настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна тому, хто увесь свій вік дбав, «щоб наше слово не вмирало» (Л. Укр., V, 1956, 141).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клепання — клепа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клепання — -я, с. Дія за знач. клепати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клепання — КЛЕПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клепа́ти. Клепання кіс йому піснею здавалось (Ганна Барвінок); Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси (О. Словник української мови у 20 томах
- клепання — З'єднання листів або листів з профілями шляхом свердління отворів, вкладання в них заклепок (коротких стрижнів з головками) та розклепування їх з другого кінця (з нагріванням або без) до утворення замикальної головки; для к. використовується, зокрема, заклепувальна машина. Універсальний словник-енциклопедія
- клепання — Клепа́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клепання — Клепа́ння, -ня с. 1) Кованіе. 2) Отбиваніе молоткомъ косы. Словник української мови Грінченка