1. Словник української мови в 11 томах

клерикал

КЛЕРИКА́Л, а, ч. Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії.

Ті книжки, на які у Вас нападають клерикали, найбільше вподобались мені (Коцюб., III, 1956, 206);

Клерикали не прощали Сковороді його сміливості і критики, зводили на нього різні наклепи та лихословили (Іст. укр. літ., І, 1954, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клерикал — клерика́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. клерикал — -а, ч. 1》 Представник церкви, що має духовний сан. 2》 Прибічник клерикалізму; член клерикальної партії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клерикал — КЛЕРИКА́Л, а, ч. 1. Церковнослужитель, що має духовний сан; священнослужитель. Хотiв би не на вигонi просвiщати малечу, а переступити порiг школи. Та чи дозволять клерикали – круги темряви? (І. Пільгук); Вихованець духовних навчальних закладів, І. Словник української мови у 20 томах
  4. клерикал — клерика́л (від лат. clericalis – церковний) 1. Представник церкви, що має духовний сан. 2. Прихильник клерикалізму, член клерикальної партії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. клерикал — Клерика́л, -ла; -ка́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)