1. Словник української мови в 11 томах

клеєний

КЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кле́їти;

// у знач. прикм.

Клеєний стіл.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клеєний — кле́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. клеєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до клеїти. || у знач. прикм. Клеєний стіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клеєний — КЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до кле́їти. Чого тут тільки не було! Мечі руські і шаблі половецькі, луки прості й клеєні, луки-самостріли й тули зі стрілами, бойові сокири ... (В. Словник української мови у 20 томах
  4. клеєний — Кле́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)