1. Словник української мови в 11 томах

клюкнути

КЛЮ́КНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм., фам. Однокр. до клю́кати.

Еней оставив із носатку Було горілки про запас, Но клюкнув добре по порядку (Котл., І, 1952, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клюкнути — клю́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. клюкнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., розм., фам. Однокр. до клюкати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клюкнути — КЛЮ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. що, розм. Однокр. до клю́кати 1; дзьобнути. Курча ще декілька разів клюкнуло пшона і чимдуж побігло за квочкою (із журн.); * Образно. Та раптом думка, наче птиця, клюкнула її в голову, .. Словник української мови у 20 томах
  4. клюкнути — ВИ́ПИТИ (стати напідпитку внаслідок уживання алкогольних напоїв), ПІДВИ́ПИТИ розм., ПІДХМЕЛИ́ТИСЯ розм., ХИЛЬНУ́ТИ розм., ПІДПИ́ТИ розм., ХЛЕБНУ́ТИ розм., ХЛЕБОНУ́ТИ підсил. розм., ВРІ́ЗАТИ (УРІ́ЗАТИ) фам., КЛЮ́КНУТИ фам. Я помітив, що він випивши (Ю. Словник синонімів української мови