клякнути
КЛЯ́КНУТИ, ну, неш, недок.
1. Дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти.
Холодно в хатині, Клякнемо — та й годі (Граб., І, 1959, 204);
Важко було в перші роки вчителювати. В класах холод, чорнило замерзає, руки в дітей клякнуть, але на серці в учительки тепло (Кучер, Дорога.., 1958, 75);
// Утрачати гнучкість.
Вона почувала, як дубіє її тіло, як клякнуть м’язи, як у голові починає туманіти (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 68);
// Ставати твердим; холонути (про труп).
Птахи, як і інші тварини, після смерті клякнуть, що заважає зніманню шкіри (Вигот. чучел.., 1956, 15).
2. розм. Не достигнувши, сохнути від суховію, спеки тощо (про рослини).
Пшениця клякне.
КЛЯКНУ́ТИ див. кляка́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клякнути — Кля́кнути: Кля́кну́ти: — ставати навколішки [11] — стати на коліна [I] — стати навколішки [51;52] — падати, впасти навколішки [VI] Словник з творів Івана Франка
- клякнути — кля́кнути дієслово недоконаного виду дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти клякну́ти дієслово доконаного виду стати, впасти на коліна Орфографічний словник української мови
- клякнути — див. мерзнути; ціпеніти Словник синонімів Вусика
- клякнути — I клякн`утидив. клякати. II кл`якнути-ну, -неш, мин. ч. кляк, -ла, -ло і клякнув, -нула, -нуло, недок. 1》 Дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти. || Утрачати гнучкість. || Ставати твердим; холонути (про труп). 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клякнути — КЛЯКНУ́ТИ див. кляка́ти. КЛЯ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. кляк, кля́кла, ло і кля́кнув, нула, ло; недок. 1. Дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти. Холодно в хатині, Клякнемо – та й годі (П. Словник української мови у 20 томах
- клякнути — ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ рідше. Словник синонімів української мови