кобзина
КОБЗИ́НА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ко́бза.
Чути, чути козака горло. Як іде з кобзиною (Чуб., V, 1874, 110).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кобзина — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що кобза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кобзина — КОБЗИ́НА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ко́бза. Чути, чути козака горло. Як іде з кобзиною (П. Чубинський); При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна [вона] собі молоденька, Як у траві чічка (Ю. Федькович). Словник української мови у 20 томах
- кобзина — Кобзи́на, -ни ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. І. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. І. 272. Словник української мови Грінченка