1. Словник української мови в 11 томах

кобилиця

КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця.

Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.);

Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109).

2. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2.

Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобилиця — коби́ли́ця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. кобилиця — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. кобилиця — -і, ж., рідко. 1》 Те саме, що кобила 1); лошиця. 2》 перев. мн. Те саме, що козла 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кобилиця — КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що коби́ла 1. Він нанявся .. три кобилиці пасти (з казки); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця... (І. Багмут); На білому снігу татари скидалися на граків. Словник української мови у 20 томах
  5. кобилиця — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  6. кобилиця — Кобилиця, -ці ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї... три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры. Словник української мови Грінченка