1. Словник української мови у 20 томах

кобилиця

КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

1. Те саме, що коби́ла 1.

Він нанявся .. три кобилиці пасти (з казки);

Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця... (І. Багмут);

На білому снігу татари скидалися на граків. Декотрі, дужчі, доїли кобилиць, тепле молоко текло просто в жили, воно грітиме довго (Ю. Мушкетик);

* Образно. Казиться молодою кобилицею неприборкана плоть, волаючи любові (Г. Тарасюк);

* У порівн. Підросла донька Мирося. П'ятнадцять літ їй, висока, гарна, прудка, мов степова кобилиця (О. Бердник).

2. перен., вульг. Те саме, що коби́ла 2.

Ніхто не брав [Степаниду], а вже за двадцять перевалило. Жила-була метелиця, та й годі, огонь, баска, гаряча кобилиця. А взяв її Володька, одружився, та не прожив і років зо три – пішов у повстанці (М. Хвильовий).

3. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2.

Дівчата обстругували стіни, – які з долу, які з кобилиць угорі (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кобилиця — коби́ли́ця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. кобилиця — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. кобилиця — -і, ж., рідко. 1》 Те саме, що кобила 1); лошиця. 2》 перев. мн. Те саме, що козла 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кобилиця — КОБИ́ЛА (самиця коня), КОБИ́ЛИ́ЦЯ рідше; ЛОШИ́ЦЯ (молода самиця). — Хе-хе.. — похитав він головою. — Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама... Осколок доконав... Пропала кобилиця (І. Словник синонімів української мови
  5. кобилиця — КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109). 2. перев. мн. Те саме, що ко́зла... Словник української мови в 11 томах
  6. кобилиця — Кобилиця, -ці ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї... три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры. Словник української мови Грінченка