1. Словник української мови в 11 томах

ковалик

КОВА́ЛИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до кова́ль.

[Відьма:] Скував ковалик голосочок. Ну, нестемітно ж як дзвіночок!.. (Кроп., IV, 1959, 119);

Змія бачить, що нічого не вдіє, та пішла до коваля: — Ковалю-ковалику, скуй голосок, такий, як у матінки (Тич., І, 1957, 152).

2. Жук, який, перевертаючись, зі. спинки на черевце, видає характерний тріскотливий звук.

Ковалики мають подовжене тіло, малу голову (Шкідн.. рослин, 1949, 39);

Мов маленькі, випадкові кулі, дзенькають над хлібами мідно-зеленаві ковалики (Збан., Єдина, 4959, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ковалик — Кова́лик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ковалик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до коваль. 2》 Жук, який, перевертаючись зі спинки на черевце, видає характерний тріскотливий звук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковалик — КОВА́ЛИК, а, ч. 1. Пестл. до кова́ль. [Відьма:] Скував ковалик голосочок. Ну, нестемітно [нестеменно] ж як дзвіночок!.. (М. Кропивницький); Змія бачить, що нічого не вдіє, та пішла до коваля: – Ковалю-ковалику, скуй голосок, такий... Словник української мови у 20 томах
  4. ковалик — Ковалик, -ка м. ум. отъ коваль. Словник української мови Грінченка