ковток
КОВТО́К¹, тка́, ч.
1. Одноразовий рух мускулатури горла під час ковтання.
Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Кв.-Осн., II, 1956, 202);
Двома ковтками спорожнив [Каргат] склянку, пересунув свій стілець до вікна й заглибився в свої папери та книжки (Шовк., Інженери, 1948, 213);
Вхопивши барило з водою, жлуктить [Кузьма] нахильці, аж чути ковтки: глог-глог… (Гончар, Тронка, 1963, 188).
2. Кількість рідини, яку можна проковтнути одним таким рухом.
Кайдашиха знов притулила губи до чарки і. вкинула в рот один ковток (Н.-Лев., II, 1956, 281);
Бойченко жадібно відпив з склянки ковток води (Гур., Життя.., 1954, 321);
// Незначна кількість їжі, питва.
Самим поки що напитися ніде: кидай агрегаті біжи аж до цих бочок за ковтком води (Гончар, Тронка, 1963, 189).
КОВТО́К², тка́, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.).
Диви, які ковтки он На собаці (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- ковток — ковто́к 1 іменник чоловічого роду ковтання ковто́к 2 іменник чоловічого роду ковтун діал. Орфографічний словник української мови
- ковток — I -тка, ч. 1》 Одноразовий рух мускулатури горла під час ковтання. 2》 Кількість рідини, яку можна проковтнути одним таким рухом. || Незначна кількість їжі, питва. II -тка, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковток — КОВТО́К¹, тка́, ч. 1. Одноразовий рух м'язів горла під час ковтання. Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Г. Квітка-Основ'яненко); Двома ковтками спорожнив [Каргат] склянку... Словник української мови у 20 томах
- ковток — ковток (перев. мн. ковтки́) кульчик (ст): На стіл раптом немовби впав золотий і срібний град або посипались зірки з неба: заіскрились брильянти на перстенях і ковтках, блиснули шнурки перлів, нашийники, бранзолети, папіросниці, годинники(Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ковток — КОВТО́К (кількість рідини, яку можна проковтнути одноразовим рухом мускулатури горла), ЛИК діал. Корж їв великими ковтками (З. Тулуб); Пили пиво двома склянками. Словник синонімів української мови
- ковток — Ковто́к, -тка м. Глотокъ. Кричить: Енея ледащицю злигаю я в один ковток. Котл. Ен. VI. 27. От він ізійшов на низ, щоб ковткув ізо три води ковтнути. Рудч. Ск. II. 171. Словник української мови Грінченка