ковток

КОВТО́К¹, тка́, ч.

1. Одноразовий рух м'язів горла під час ковтання.

Він за один ковток чималий водянчик так і висушив (Г. Квітка-Основ'яненко);

Двома ковтками спорожнив [Каргат] склянку, пересунув свій стілець до вікна й заглибився в свої папери та книжки (Ю. Шовкопляс);

Хлiб був солодкий, як паска. Андрiй напхав повен рот i вiдчував, як молода сила розливається по всьому тiлу разом з оцими ковтками (П. Загребельний);

Пив [Шептало] скупими ковтками, цідячи воду крізь зуби і шкодуючи, що втолив спрагу (В. Дрозд);

Джейн вихопила з його рук пляшку, відкрила її і зробила кілька жадібних ковтків (О. Авраменко);

// Звук при такому русі.

Боячись стукнути виделкою об тарілку, голосним ковтком порушити тишу, приступили гості до вечері (О. Полторацький).

2. Кількість рідини, яку можна проковтнути одним таким рухом.

Кайдашиха знов притулила губи до чарки і .. вкинула в рот один ковток (І. Нечуй-Левицький);

Дружина взяла в мене шклянку, хлюпаючи, піднесла до губ професорові. Кілька ковтків якось трапило до рота (М. Івченко);

Бойченко жадібно відпив з склянки ковток води (О. Гуреїв);

– Ви знаєте, сподіваюсь, осавуле, що коїться у державі? – спитав президент Котигорошка, зробивши ковток коньяку (В. Кожелянко);

// Незначна кількість їжі, питва.

Самим поки що напитися ніде: кидай агрегат і біжи аж до цих бочок за ковтком води (О. Гончар).

3. Кількість повітря, яке можна вдихнути, втягнути в себе за один раз.

Володимир Гнатович ледь ковтком повітря не вдавився. Подумки виматюкав старого козла Перепечая, та обличчя не втратив (Люко Дашвар);

// Незначна кількість повітря.

Хтось їх [голубів] там ганяє, .. щоб там, у понадхмар'ї, на чистих висотах, добули розумні птахи собі свіжого повітря ковток (О. Гончар);

Вітрильні кораблі не зіпсують своїм паливом жодного ковтка повітря (із журн.).

КОВТО́К², тка́, ч., діал.

Ковтун (у 1 знач.).

Диви, які ковтки он На собаці (Сл. Б. Грінченка).

КОВТО́К³ див. ковтки́.