ковтяк
КОВТЯ́К, КОВТЯ́Х, а́, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.).
Благенька борідка.. збивалася в порижілі ковтяки (Ле, Міжгір’я, 1953, 232);
В головах ковтяхи (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковтяк — ковтя́к іменник чоловічого роду ковтун діал. Орфографічний словник української мови
- ковтяк — див. волосся Словник синонімів Вусика
- ковтяк — ковтях, -а, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковтяк — КОВТЯ́К, КОВТЯ́Х, а́, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). В головах ковтяхи (Сл. Б. Грінченка); Благенька борідка .. збивалася в порижілі ковтяки (Іван Ле); Коли постать наблизилась, Калинка міг роздивитися високе чоло під копицею сивого волосся... Словник української мови у 20 томах
- ковтяк — КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови