1. Словник української мови у 20 томах

ковтяк

КОВТЯ́К, КОВТЯ́Х, а́, ч., діал.

Ковтун (у 1 знач.).

В головах ковтяхи (Сл. Б. Грінченка);

Благенька борідка .. збивалася в порижілі ковтяки (Іван Ле);

Коли постать наблизилась, Калинка міг роздивитися високе чоло під копицею сивого волосся, що взялося ковтяхами (А. Дімаров);

Підстьобнутий тим лементом, він шаснув по хаті, гублячи ковтяхи болота: – Матка, де ніж? (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковтяк — ковтя́к іменник чоловічого роду ковтун діал. Орфографічний словник української мови
  2. ковтяк — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. ковтяк — ковтях, -а, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковтяк — КОВТУ́Н (жмут збитого волосся, вовни тощо), КОВТЯ́К (КОВТЯ́Х) розм., КОВТО́К діал. І довгі коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах (Т. Шевченко); Благенька борідка, як присушений вишарець, збивалася в порижілі ковтяки (І. Ле); Диви, які ковтяхи он на собаці (Словник Б. Грінченка). Словник синонімів української мови
  5. ковтяк — КОВТЯ́К, КОВТЯ́Х, а́, ч., діал. Ковтун (у 1 знач.). Благенька борідка.. збивалася в порижілі ковтяки (Ле, Міжгір’я, 1953, 232); В головах ковтяхи (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах