1. Словник української мови в 11 томах

козлячий

КОЗЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до козе́л 1, 2; цапиний.

Хіба ж їм я те м’ясиво або ж п’ю крівцю козлячу? (Сл. Гр.);

Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козлячі шкури (Стельмах, II, 1962, 114);

// Пошитий із шкіри, хутра цапа.

Козлячі чоботи; Козлячий комір.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козлячий — козля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. козлячий — -а, -е. Прикм. до козел 1), 2); цапиний. || Пошитий із шкіри, хутра цапа. Козлячі чоботи. Козлячий комір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козлячий — КОЗЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до козе́л 1, 2; цапиний. Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козлячі шкури (М. Словник української мови у 20 томах
  4. козлячий — ЦАПИ́НИЙ, ЦА́П'ЯЧИЙ, КОЗЛЯ́ЧИЙ, КОЗЛИ́НИЙ, КОЗЛО́ВИЙ. Словник синонімів української мови
  5. козлячий — Козля́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. козлячий — Козля́чий, -а, -е Козлиный. Хиба ж їм я те м'ясиво, або ж п'ю крівцю козлячу. К. Псалт. 118. Словник української мови Грінченка