1. Словник української мови в 11 томах

колосся

КОЛО́ССЯ, я, с. Збірн. до ко́лос 1.

Колосся вже обсмалилось, передиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою… (Коцюб., І, 1955, 121);

За рікою колосся достигає — хилиться на лану, а над ним підіймається сонце (Стельмах, І, 1962, 153);

*У порівн. Тільки ясні, як колосся ячменю, вуса свідчили, що це Роман (Довж., І, 1958, 385).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колосся — коло́сся іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. колосся — див. хліб Словник синонімів Вусика
  3. колосся — [колос':а] -с':а Орфоепічний словник української мови
  4. колосся — -я, с. Збірн. до колос 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колосся — КОЛО́ССЯ, я, с. Збірн. до ко́лос 1. Колосся вже обсмалилось, передиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою... (М. Коцюбинський); Прокіп жене додому свою череду, обвішений торбами з колоссям (У. Словник української мови у 20 томах
  6. колосся — Коло́сся, -сся, на -ссі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. колосся — Колосся, -ся с. соб. Колосья. Лежить як жива, у пшениці, аж колосся над нею похилилось. МВ. Молоде колосся з жита зриваю. Г. Барв. 353. Словник української мови Грінченка