1. Словник української мови в 11 томах

колотий

КО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до коло́ти 1-4.

Ставши навколішки, Кардаш розглядав посічені піском, наче голками колоті, маленькі сосонки (Жур., Звич. турботи, 1960, 16).

2. у знач. прикм. Вигот. коленням.

З естетичного погляду зруб, складений з колотих або тесаних брусів, справляє неприємне враження від нерівностей, сучків (Дерев. зодч. Укр., 1949, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колотий — ко́лотий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. колотий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до колоти 1-4). 2》 у знач. прикм. Вигот. коленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колотий — КО́ЛОТИЙ див. ко́лений. Словник української мови у 20 томах
  4. колотий — Ко́лений і ко́лотий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)