кольнути
КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до коло́ти 1, 2, 5.
Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Мирний, І, 1949, 237);
Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Ткач, Плем’я.., 1961, 52);
— Добрий мені обід,— кольнув Фред. — Вечеряти якраз час… (Збан., Курил. о-ви, 1963, 57);
// безос.
Ганні кольнуло в грудях коло самісінького серця (Н.-Лев., І, 1956, 86).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кольнути — кольну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- кольнути — див. колоти Словник синонімів Вусика
- кольнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до колоти 1), 2), 5). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кольнути — КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до коло́ти 1, 2, 5. Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Панас Мирний); Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Д. Словник української мови у 20 томах
- кольнути — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил. Словник синонімів української мови