кольнути

КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил. шпирну́ти. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (М. Коцюбинський); Хоч колеться й колеться рожа, — Летить соловейко ізнов (А. Кримський); Івась стояв і боязко дивився на те, що робив Василь. Кожен раз, як той штрикав ножиком у хвостик, по його лиці пробігали уразливі смуги і гидливо кривили рота (Панас Мирний); Він.. несподівано вступає в бійку. Його шпортають ножем під ребра, він потрапляє в лікарню (Григорій Тютюнник); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить (Марко Вовчок); Хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, однак-таки Микушченко його поборов (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кольнути — кольну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кольнути — див. колоти Словник синонімів Вусика
  3. кольнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до колоти 1), 2), 5). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кольнути — КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. Однокр. до коло́ти 1, 2, 5. Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Панас Мирний); Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Д. Словник української мови у 20 томах
  5. кольнути — КОЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до коло́ти 1, 2, 5. Його в руку штиком кольнув якийсь француз (Мирний, І, 1949, 237); Тільки запальна Варя Кочубей насурмилась, ладна вже була кольнути Сою якимсь гострим слівцем (Ткач, Плем’я.. Словник української мови в 11 томах